«Традиційні забавлянки для найменших»
Як відомо, ранній вік маляти – це період найпотужнішого розумового, психічного та фізичного розвитку. Задля того, щоб стимулювати цей розвиток, активізувати пізнавальні процеси, розвивати емоційність дитини, пробуджувати інтерес до творчості народна педагогіка виробила універсальний засіб: забавлянки для найменших.
Зазвичай діти дуже легко засвоюють забавлянки і невдовзі здатні відтворювати їх самотужки, адже їх форма та зміст є максимально простими для сприймання, а текст має віршовану форму, що дає змогу зацікавити дитину та сприяти розвитку її музичних здібностей: інтонаційного та тембрового слуху, відчуття ритму, музичної пам’яті.
Традиційні українські забавлянки можна згрупувати за віковою спрямованістю:
- Для немовлят
- Для дітей, які почали сидіти або ходити
- Для дітей 3 – 5 років
Отже, спочатку дорослі співають забавлянку дитині, вона запам’ятовує послідовність рухів, мелодію, слова, а потім самостійно виконує її.
У цілому дітям властиве активне, дійове мислення. Їм легше щось зробити, аніж розповісти про зроблене. Приміром, просто згинаючи і розгинаючи пальці, або крутячи ручкою («качечка»), дитина по-перше, засвоює мовні та музичні інтонації, по-друге – розвиває гнучкість та точність рухів, дрібну моторику, яка є необхідною для розвитку сприйняття, уваги, пам’яті, мислення, мовлення та музичних здібностей.
Граючись наприклад у «Сороку-ворону», дорослий масажує дитині кінчики пальців руки, збуджуючи нервові закінчення, пов’язані з корою головного мозку, вдосконалюючи сенсорні можливості дитини. У зв’язку з цим інтенсивно розвивається зорова, тактильна і кінестетична чутливість, фонематичний і музичний слух, здатність розрізняти різні шуми, голоси людей, звуки і тони музики. Дитина навчається сприймати ритмічний малюнок і супроводжувати його рухами, оволодіває майстерністю різноманітного музичного руху. Анологічними є і всім відомі забавлянки «Кую, кую ніжку», «Куй, куй, чобіток». Тут вже дорослий масажує дитині нервові закінчення стопи, водночас здійснюючи профілактику плоскостопості.
Особливо подобаються дітям забавлянки, які виконує дорослий одночасно з підкиданням дитини на нозі, ніби імітуючи їзду на конику, так звані чукикалки - забавлянки, початковими словами яких є «чук-чук», «чуки» тощо.
Забавлянки надзвичайно важливі не тільки для малюків, а і для дітей старшого віку. Якщо спонукати старшу дитину співати забавлянки малюку, то вона вчитиметься зацікавлювати свого маленького глядача і утримувати його увагу, вправлятиметься подавати інформацію інтерактивно. Відтак творчо розвиватимуться і слухач-глядач, і виконавець.
Діти, яких змалечку забавляють отримують надзвичайно потужний поштовх для розвитку. Окрім цього – це таке приємне, емоційне і психологічно необхідне спілкування дитини з дорослим, основане на тактильних відчуттях, яке викликає почуття любові, фізичного та душевного комфорту. Отже, пропонуємо вашій увазі тексти забалянок, як українські народні, так і сучасні авторські, які ви можете виконати та промузикувати разом з дітьми. Їх можна ритмічно промовляти, не використовуючи сталої мелодичної структури, а можна виконувати на прості мелодії як пісеньки, поєднуючи з мімікою, жестами та елементами гри. Це сприяє імпровізації та створенню різних мелодичних варіантів до одного музичного тексту.
«Ладусі»
Дорослий садить дитину на коліна, бере її ручки у свої і злегка сплескує долоньку об долоньку (старші дітки можуть виконувати самостійно за показом дорослого):
Ладусі, ладусі, лагідненьки ладусі,
Ручки маленьки плещуть потихеньку.
Дорослий тріпоче долоньками дитини, імітуючи крильця. Пальці рук дитини розслаблені:
Гулечки полетіли-полетіли-полетіли, на голівку сіли.
«Качечка»
На слова забавлянки дитина крутить ручкою, широко розчепирівши пальці:
Качечка летіла, хвостиком вертіла, хвостиком вертіла.
«Печу хлібчик»
Дитину садовлять на коліна, беруть за щічки і хитають:
Печу-печу хлібчик, діткам на обідчик,
Меншенькому менший, більшенькому більший.
Чукикають на колінах:
А паничам калачі, щоб сиділи на печі.
Високо підкидають: Шусть у піч! Шусть у піч!
«Наловив дід щук»
Дитину злегка підкидають на колінах та ритмічно примовляють:
Ой чук-чук-чук, наловив дід щук,
Баба рибку пече, сковорідка тече,
Баба діда за бороду:
Злегка трусять за плечі: « Купи, діду, сковороду!»
«Зайчик»
Дитину садять на коліна, легенько смикають за вушко в ритмі забавлянки, та приказують:
- Зайчику, зайчику, де ти бував?
- У млині, у млині (похлопують по колінцям)
- Що ти видав? (смикають за вушко)
- Міх муки, міх муки (похлопують по колінцям)
- Чом ти не брав? (смикають за вушко)
- Там були кравчики з золотими паличками (похлопують по колінцям)
Далі підкидають на колінах:
- Ледве я втік, через бабин тік, тай через колоду:
На кінець розставляють коліна і дитина ніби провалюється між них:
- Шубовсть у воду!
«Кую ножку»
Постукують дитині кулачком по стопі і приказують:
Кую, кую ножку, поїду в дорожку.
Там ніжкам ночувать, треба коника кувать.
Дай, бабусю, молотка, підкуємо чобітка,
Не подаси молотка, не підкую чобітка.
«Сонечко і хмарки»
Дитина стискає пальчики у кулачки – це хмарки,і ритмічно ударяє кулачками:
Хмарки налетіли, сонечко закрили,грім і блискавиця, страшно подивитись (ховає обличчя за долоньками)
Вітерець повіяв (дує на пальчики),
Хмароньки розсіяв (розводить ручки, відкриваючи обличчя)
Сонечко проснулось (з’єднує долоні, а пальчики випростовує, як промінчики у сонця),
Діткам усміхнулось (тримаючись за щічки хитає голівкою і усміхається)
«Ліхтарі»
Дитина стискає пальці в кулачки, а потім різко випростовує: так мерехтять ліхтарики.
Вже стемніло на дворі, засвітились ліхтарі,
Хай ліхтарики горять, будуть діточки гулять.
Коментарi